Учебная работа. Визначення якостей котлової, тепломережевої води і конденсату

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Загрузка...

Визначення якостей котлової, тепломережевої води і конденсату

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Тернопільський державний технічний
університет

імені Івана Пулюя

Кафедра енергозбереження

та енергетичного менеджменту

Лабораторні роботи

«ТЕЦ, котельні та
теплосистеми»

Виконала:

студент
гр. 31

2005


Лабораторна робота
№1.

Визначення
загальної твердості вихідної, хімоочищеної, живильної
і
тепломережевої води комплеснометричним методом

Комплекснометричний
метод визначення загальної твердості вихідної, хімоочищеної, живильної і
тепломережевої води заключається в титруванні досліджувальної проби води
розчином трилону Б в присутності аміачної суміші і індикатора хромогенчорного
або хромтемносинього. метод заснований на спроможності трилону зв’язувати іони
кальцію і магнію в міцний комплекс. При додаванні до досліджувальної проби води
розчину індикатора хромогенчорного або хромтемносинього (в присутності аміачної
суміші) іони кальцію і магнію утворюють з ним комплексну сполуку
червоно-фіолетового кольору. Під час титрування проби розчином трилону зазначена
сполука руйнується, а іони кальцію і магнію вступають в сполуку з трилоном,
утворюючи, прозору сполуку. При цьому поступово звільняється індикатор, який у
чистому вигляді має синій колір. таким чином, в процесі титрування колір проби
змінюється від червоно-фіолетового до синього.

В залежності від
якості вихідної і живильної води застосовують 0,1 або 0,01н розчини трилону Б.
Твердість води, зм’якшеної катіонітовим методом, визначають 0,01н розчином
трилону Б.

Хід аналізу

Необхідні реактиви:
розчин трилону Б 0,1 або 0,01н;

аміачний буферний
розчин (аміачна суміш);

кислотний хром
темносиній.

З допомогою піпетки
або мірного циліндра відбирають 100мл досліджувальної води і переносять в
конічну колбу місткістю 250і мл. До проби води
додають 5 мл. аміачного буферного розчину і 5-7 крапель індикатора. Рідину,
забарвлену в рожевий колір, титрують 0,1н або 0,01н розчином трилону до
переходу забарвлення в синій колір. При титруванні необхідно весь час
перемішувати пробу води.

Загальна твердість  визначається
по формулі: мг-екв/кг,
де:

А — кількість мл 0,1н розчину трилону,
витраченого на титрування проби води об‘ємом 100 мл;

К — коефіцієнт децинормальності розчину трилону.

При титруванні 0,01н розчином трилону загальна
твердість води визначається по формулі: мг-екв/кг,

Визначення загальної твердості
котлових вод

Визначення загальної твердості котлових вод
комплекснометричним методом зустрічає ряд перешкод, перш за все через наявність
в цих водах великої кількості розчинених солей, лугів і органічних речовин.

Котлові води містять завислі частки (сполуки
кальцію і магнію, що вступають в реакцію з трилоном), тому проба води об‘ємом
100 мл старанно фільтрується і охолоджується до кімнатної температури. Далі
аналіз котлових вод проводиться так само, як живильних.

Формула розрахунку та ж: мг-екв/кг,
де:

А — кількість мл 0,01н розчину трилону Б,
витраченого на титрування проби котлової води об‘ємом 100 мл;

К — коефіцієнт сантинормальності розчину трилону
Б.

Примітка:

1. При  малій  твердості котлової води  можуть
виникнути забруднення при визначенні її внаслідок того, що іноді твердість
такої води зумовлена в основному тільки іонами кальцію, а іони магнію
знаходяться в ній в мінімальній кількості, тому перехід забарвлення невиразний.
В даному випадку твердість визначають з мурексидом.

2. При наявності
міді або цинку до 100 мл досліджувальної води додають 1імг.
(12-15 крапель) 2-5% розчину сірчистого натрію, потім додають буферну суміш і
індикатор.

3. При наявності
марганцю до100 мл котлової води додають 2-3 краплі соляно-кислого
гідроксиламіну, а потім буферну суміш і індикатор. При цьому перехід кольору
буде виразним, а сам колір може бути трохи забрудненим, в результаті чого стане
не синім, а зеленуватим.

Хід аналізу

Відбираємо пробу
води (50 млл за допомогою пробного циліндра), колба обов’язково стерилізована.

 і аміак —
аміачний буферний розчин. Відливаємо 2.5 млл, перемішуємо пробу води, доливаємо
хром темньосиній — індикатор. Дистильована вода м’яка, має нульову твердість
(фіолетовий колір).

Якщо спостерігається рожевий колір, то така вода
розчином трилону Б заливається в бюретку (фільтрування води) для пробірки чи є
повітря в воді. Продовжуємо з бюретки і перевіряємо чи розчин не міняє колір
(розчин — відтитрований, по бюретці дивимося скільки пішло розчину трилону —
(17.1·200)-вихідна твердість води)

Лабораторна робота №2.

Визначення загальної лужності
вихідної, хімочищеної, живильної (підживлюючої), котлової, тепломережевої води
і конденсату

Загальна лужність цих вод визначається шляхом
титрування бікарбонатів кальцію, магнію і натрію розчином соляної або сірчаної
кислоти в присутності індикатора метилоранжу.

Хід аналізу

Необхідні реактиви: — 0,1н р-н;

метилоранж — 0,1%
р-н.

100 мл досліджувальної проби води виливають в
конічну колбу місткістю 250мл. додають 2-3 краплі 0,1%-ного розчину метилоранжу
і титрують 0,1н розчином соляної кислоти до початку переходу жовтого кольору в
оранжевий. Якщо при титруванні розхід 0,1н розчину  виявився
меншим 0,5 мл, то титрування повторюють 0,01н розчином або визначають з
допомогою мікробюретки.

Величину загальної лужності визначають по
формулі :

мг-екв/кг,
де

А — кількість 0,1н розчину ,
використаного на титрування 100 мл досліджувальної води;

К  — поправочний коефіцієнт 0,1н р-ну .

Якщо титрування здійснюється точно 0,1% розчином
соляної кислоти, то загальна лужність буде дорівнювати кількості мілілітрів
0,1н кислоти, витраченої на титрування.

мг-екв/кг

Примітка:

У тих випадках,
коли в котловій воді необхідно визначити не тільки загальну лужність, але і її
складові — гідратну, карбонатну і бікарбонату лужність, тоді відібрану пробу
котлової води титрують 0,1н розчином соляної кислоти в присутності (гідратну,
карбонатнуі бікарбонатну) Необхідні реактиви:

1)0,1н р-н соляної
кислоти;

2)
0,1% р-н метилоранжу;

3)
1% р-н фенолфталеїну.

З допомогою піпетки
або мірного циліндра відмірюють 50 мл попередньо профільтрованої через
паперовий фільтр котлової води і переносять її в конічну колбу додаючи
метилоранжу. Відтитровуємо розчином соляної кислоти до знебарвлення методом
титрування, в нас становить 1.6·2=3.2.

Якщо лужність < 3, то кисла вода розїсть труби - для водогрійних котлів.

Для парових котлів:
50 млл. + фенолфталеїн, відтитровуємо (від 8) до зміни забарвлення, додаємо
метилоранжу, знову відтитровуємо до апельсинового забарвлення, рахуємо по двох
індикаторах лужність води.

Записують розхід
соляної кислоти в мілілітрах при індикаторі фенолфталеїну, позначивши його буквою
Ф. Кількість мілілітрів соляної кислоти, що пішла на титрування проби котлової
води з індикатором фенолфталеїном, відповідає гідратній лужності.

Потім в пробу із
знебарвленим розчином додають 2-3 краплі 0,1% метилоранжу і продовжують
титрувати 0,1н розчином соляної кислоти (тією ж кислотою) до переходу кольору в
оранжевий. Записують розхід кислоти в мілілітрах при індикаторі метилоранжі,
позначивши його буквою М.

Загальну лужність
аналізуючої котлової води знаходять сумуванням величин Ф і М.

 мг-екв/кг,
де

Ф — кількість мл 0,1н розчину  ,
витраченого на титрування проби котлової води об‘ємом 100 мл з фенолфталеїном;

М — те ж саме, але з метилоранжем;

К — поправочний коефіцієнт 0,1н р-ну .

При користуванні точно 0,1н розчином НС1 формула
прийме вигляд:  мг-екв/кг.

Вирахування гідратної, карбонатної і
бікарбонатної лужності проводять на основі одержаних при титруванні величин Ф і
М по таблиці:

Варіант підрахунку

результат титрування в мл 0,1н р-ном Вміст в
аналізуючій воді, мг-екв/кг

 

Гідратів

Карбонатів

Бікарбонатів

1.

Ф=0

0

0

М

2.

Ф<М

0

М-Ф

3.

Ф = М

0

Ф + М

0

4.

Ф>М

Ф-М

0

5.

М = 0

Ф

0

0

Лабораторна робота
№3.

Виначення
прозорості живильної води методом „за шрифтом» (для парових котлів типу
ДКВР)

Прозорість
визначається висотою стовбчика води в скляному циліндрі, через який можна
читати стандартний шрифт або добре бачити дві хрестоподібні лінії товщиною 1
мм.

Хід аналізу

Після перемішування
проби циліндр встановлюють на висоті 40 мм код шрифтом з висотою букв 3,5 мм.
Воду спускають або додають до появи в полі зору шрифту або двох хрестоподібних
ліній товщиною 1 мм.

Визначення
проводять в добре освітленому приміщенні, але не на сонці.

Прозорість води
відповідає висоті стовпчика її в сантиметрах.

Норма прозорості
живильної води для котлів ДКВР з робочим тиском 9-40 кгс/см2 — не
менше 40 см «за шрифтом» згідно з вимогами «Правил будови і
безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів».

Проводячи лабораторну
роботу ми встановили, що на котлах ДКВР прозорість має бути не менше 40 см.
Якщо менше то треба ставити очищувальні фільтри.

Визначення
прозорості живильної води, тепломережевої і підживлюючої (для парових котлів
Е-1 /9-1 г. водогрійних котлів)

Прозорість
стовпчика попередньо добре перемішаної проби дає можливість приблизно оцінити
вміст в ній завислих речовин.

Найбільш простим
методом визначення прозорості є встановлення момент зникнення видимості кільця
діаметром 20 мм із дроту діаметром 2 мм, що опускається у воду і прикріплене на
металевій лінійці.

Дротяне кільце із
чорного дроту заданих розмірів з металевою лінійкою; опускається б скляний
циліндр, заповнений досліджу вальною водою, до тих пір, поки контури кільця
стають невидимими. Глибина занурення кільця в сантиметрах дає: числове значення
прозорості води: «по кільцю» таблиця дозволяє зробити перерахунок
цього показника в прозорість «за шрифтом«. Норма — не менше 30см.
згідно з вимогами.

Учебная работа. Визначення якостей котлової, тепломережевої води і конденсату