Учебная работа. Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Загрузка...

Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів

"Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів"

Зміст

Вступ

1.Зміст і структура теми

2.Особливості вивчення теми

3.Задачі при вивченні теми

4.Інтерактивні методи при вивченні теми

5.Методичні рекомендації щодо введення основних понять теми

6.Плани-конспекти уроків

Висновки

список використаної літератури

навчальний напівпровідник електропровідність урок

Вступ

При вивченні теми "Напівпровідники" в шкільному курсі фізики вчитель перед собою ставить певні освітні, пізнавальні та виховні завдання.

Якщо говорити про пізнавальні завдання, то вони визначаються, перш за все, тим, що при вивченні даної теми вводять поняття напівпровідник, р-п- перехід, прямий та зворотній струм і т.д., що є основою для подальшого вивчення предметів технічного спрямування. У цьому випадку вивчення теми "Напівпровідники" є, так би мовити, поштовхом для подальшого вибору учнями професійного спрямування, що є досить важливим аспектом, оскільки тема вивчається вії класі.

Виховні завдання реалізуються в ході формування поглядів на природу електричного струму, формування політехнічних знань та умінь. В ході вивчення теми присутнє також трудове виховання учнів, оскільки їх знайомлять із одним із аспектів сучасної техніки — радіо- та компютерна техніка, у якій дуже часто використовуються напівпровідникові прилади. При проведенні лабораторної роботи діти здобувають деякі практичні навички роботи із напівпровідниковими приладами.

Розвязування задач з даної теми спрямоване на розвиток творчого, логічного та політехнічного мислення.

Метою вивчення теми є ознайомлення учнів із напівпровідниками та природою струму в чистих та при наявності домішок напівпровідниках. Ознайомити старшокласників із використанням напівпровідників у техніці.

У результаті вивчення теми учні повинні:

Називати носії струму в напівпровідниках; допустимі норми безпечної життєдіяльності людини при роботі з електричними пристроями.

Наводити приклади напівпровідникових приладів та їх застосувань у побуті й техніці.

Розрізняти види електропровідності напівпровідників.

Описувати механізм електропровідності напівпровідників р- і п- типу, /"-"-переходу, порівнювати вольт-амперні характеристики резистора І напівпровідникового діода.

Дотримуватися правил роботи із електричними приладами.

Робити висновок про історичний характер фізичного пізнання.

Мати уявлення про основні проблеми й напрямки розвитку напівпровідникових приладів та їх використання у новітніх технологіях.

1. Зміст і структура теми

Згідно з навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів для 7-12 класів вивчення теми "Напівпровідники" відбувається в ході вивчення розділу Електричне поле і струм. На вивчення даного розділу відводиться десять годин. На вивчення теми "Напівпровідники" можна виділити три години. При вивченні теми, згідно з навчальною програмою, пропонується розглянути наступні питання: Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідності напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів.

структура теми:

Тема №1 Електропровідність напівпровідників. Власна та домішкова провідності напівпровідників.

Тема №2 Властивості переходу. Напівпровідниковий діод.

Тема №3 Застосування напівпровідникових приладів.

Лабораторна робота: Дослідження електричного кола з напівпровідниковим діодом.

Основний зміст запропонованих питань.

Електропровідність напівпровідників. За характером електричної провідності між металами та діелектриками знаходиться велика кількість матеріалів, які називають напівпровідниками.

Напівпровідники — речовини, питомий опір яких змінюється в широких межах та дуже швидко спадає при підвищенні температури. Хімічні елементи, які володіють властивостями напівпровідників, утворюють в періодичній системі Менделєєва своєрідну групу. Типовими, широко використовуваними напівпровідниками є Германій (Ое), Кремній (Бі) та Телур (Те). Ці хімічні елементи відносяться до четвертої та шостої груп періодичної системи, і на зовнішній електронній оболонці атомів цих елементів міститься чотири валентних електрона.

Кристали Германію та інших напівпровідників мають атомну кристалічну решітку. Плоска схема структури кристалу германію зображена на рис.1.

Чотири валентних електрона кожного атома Германію звязані з такими ж електронами сусідніх атомів ковалентними звязками. В чистому кристалі Германію та в інших кристалах напівпровідникових елементів при низьких температурах вільних електронів немає, а такі кристали за даних умов є хорошими діелектриками.

Електропровідність чистого напівпровідника є можливою в тих випадках, коли ковалентні звязки в кристалах розриваються. Наприклад. Нагрівання до порівняно невисоких температур призводить до розриву ковалентних звязків, появі вільних електронів та виникнення власної електронної провідності (провідності "-типу) чистого напівпровідника.

Питомий опір напівпровідників змінюється в дуже великих межах, проте він менший ніж у діелектриків і більший ніж у провідників (рис.2). Крім нагрівання розрив ковалентних звязків та виникнення власної провідності напівпровідників може бути викликані освітленням (фотопровідність напівпровідників), а також дією сильних електричних полів.

коли кристалічно чистий напівпровідник отримує енергію, яка необхідна для розриву ковалентних звязків, і електрон виходить із свого місця, електронейтральність кристала у цьому місці порушується. У тому місці, звідки пішов електрон, виникає у надлишку позитивний заряд — утворюється позитивна дірка. На звільнене від електрона місце — дірку — може переміститися сусідній електрон, а це еквівалентно до того, що перемістилася позитивна дірка; вона зявилася в новому місці, звідки перемістився електрон.

У зовнішньому електричному полі електрони переміщуються в напрямку, протилежному до напрямку напруженості електричного поля. Позитивні дірки переміщуються в напрямку напруженості електричного поля, тобто в тому напрямку, в якому рухався б позитивний заряд під дією електричного поля.

Процес переміщення електронів та дірок у зовнішньому електричному полі відбувається по всьому кристалі напівпровідника. Електропровідність чистого напівпровідника, що зумовлена впорядкованим переміщенням дірок, називають власною дірковою провідністю (провідністю /-типу).

Загальна питома провідність напівпровідників складається із провідностей п- та /-типів.

Власна і домішкова провідності напівпровідників. На електричні властивості напівпровідників значний вплив можуть створювати домішки.

Домішкова провідність напівпровідників — електропровідність напівпровідників, зумовлена внесенням в їх кристалічні решітки домішок.

Наприклад, якщо в кристалічній решітці Германію, який має чотири валентних електрони, один із атомів замінити атомом пятивалентного елемента, наприклад миш яку (Аз) (рис.З), то його чотири валентних електрони будуть брати участь у ковалентних звязках із сусідніми атомами Германію, а пятий електрон буде "зайвим". Він буде значно слабше звязаний із своїм атомом і легко може його залишити і стати вільним електроном провідності.

Атоми, що віддають "зайві" електрони в кристали напівпровідників називають донорами. Напівпровідники такого типу називають електронними або напівпровідниками п-типу.

Якщо в кристалічній решітці Германію один із атомів замінити атомом трьохвалентного елемента, наприклад Індію (Іп) (рис. 4), то для повного комплекту ковалентних звязків, необхідних для решітки Германію, не буде вистачати одного електрона. Утворюється вакансія, яка може бути заповнена за рахунок захоплення електрона сусіднього атома Германію. Тоді на місці захопленого електрона в атомі Германію утворюється дірка. В свою чергу ця дірка може бути заповнена електроном із наступного сусіднього атома Германію. В електричному полі дірка почне рухатися в напрямку вектора напруженості, аналогічно до переміщення позитивно зарядженої часточки.

Атоми, що утворюють у ковалентних звязках вакансії, називають акцепторами.

Напівпровідники такого типу називають дірковими або напівпровідниками р-типу.

Властивості р-п-переходу. Концентрація електронів або дірок напівпровідника повинна сильно збільшуватися при збільшенні температури. При різниці температур на кінцях напівпровідникового зразка електрони або дірки повинні переміщатися із зони, де їх концентрація більша, в зону з меншою концентрацією, тобто від гарячого кінця до холодного.

Область монокристала напівпровідника, в якій провідність змінюється із електронної на діркову або навпаки, називають електронно- дітовим або р-п-переходом.

Р-я-перехІд утворюється при вирощуванні кристалу напівпровідника за допомогою введення в розплав необхідних домішок. Р-и-перехід володіє властивістю односторонньої провідності струму.

При контакті двох напівпровідників з різними типами провідності буде відбуватися взаємна дифузія зарядів через контакт напівпровідників. Електрони із "-напівпровідника будуть дифундувати в дірковий ^-напівпровідник. В результаті із обєму "-напівпровідника, що граничить із контактом, перемістяться електрони, у цьому обємі буде недостатня кількість електронів, і поблизу границі в ньому утвориться надлишковий позитивний заряд. Дифузія дірок із /"-напівпровідника по аналогічних причинах призведе до виникнення поблизу границі /"-напівпровідника надлишкового негативного заряду. В результаті на границі електронно-діркового переходу утворюється запірний електричний шар товщиною / (рис. 5). Запірний шар має підвищений опір у порівнянні із рештою обєму напівпровідника.

Зовнішнє електричне поле впливає на опір запірного електричного поля. Якщо напівпровідник підключений до негативного полюсу джерела, а плюс джерела підключений до напівпровідника, то під дією електричного поля електрони напівпровідника та дірки напівпровідника будуть рухатися на зустріч один одному до границі поділу напівпровідників. Електрони, переходячи границю, "заповнюють" дірки. При такому прямому (пропускному) напрямку зовнішнього електричного поля товщина запірного шару та його опір неперервно зменшуються (рис.6). у цьому напрямку електричний струм проходить через границю двох напівпровідників.

Якщо напівпровідник підключений до негативного полюсу джерела, а плюс джерела підключений до напівпровідника, то під дією електричного поля електрони напівпровідника та дірки напівпровідника будуть рухатися у протилежні сторони від границі поділу напівпровідників (рис.7). Це призводить до потовщення запірного шару та збільшення його опору. Напрям зовнішнього електричного поля, що розширює запірний шар, називають запірним (зворотнім). При такому напрямку зовнішнього поля електричний струм через контакт двох напівпровідників практично не проходить.

Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів. Електронно-дірковий перехід володіє односторонньою провідністю, аналогічно випрямляючій дії двоелектродної лампи — діода. Тому напівпровідник із одним р-п переходом називають напівпровідниковим діодом.

Перевагами напівпровідникових діодів є невеликі розміри та маса, тривалий термін експлуатації, висока механічна міцність, високий коефіцієнт корисної дії, а недоліками — обмежений інтервал температур, в якому діод працює (приблизно від — 70 до +125°С).

Транзистор. Для виготовлення транзистора із монокристалу Германію з електронною провідністю в нього з двох протилежних сторін вводиться домішки атомів Індію. Дві області монокристалу Германію з домішками Індію стають напівпровідниками із дірковою провідністю, а на границя їх дотику із основним кристалом виникають два р-п переходи. Середня область кристалу називається базою (б) транзистора, а дві крайні області кристалу називаються колектором (к) та емітером (е). транзистори, в яких емітер та колектор володіють дірковою провідністю, а база електронною, називають транзисторами р-п-р-переходу. Транзистори п-р-п-переходу мають аналогічну будову — лише матеріал бази в них володіє дірковою провідністю, а колектор та емітер — електронною. Умовне позначення транзистора на схемах зображено на рис.8.

Основна властивість переходу — його одностороння провідність — використовується для випрямляння змінних струмів. Сьогодні випрямлячі виготовляються, в основному, на основі Силіцію. їх використовують у радіотехніці, автоматиці, електротранспорті, електрометалургії. Напівпровідникові випрямлячі надзвичайно економічні й надійні. Особливе значення розвиток напівпровідникової техніки має для створення електронно- обчислювальних машин. [3,266-285]

2. Особливості вивчення теми

Початок використання напівпровідників та напівпровідникових приладів було покладено після винайдення транзистора у 1948 році. Фізика напівпровідників сьогодні — це галузь науки, досягнення якої використовуються практично в будь-якій галузі діяльності людини. Велика популярність напівпровідників пояснюється високою економічністю апаратури на напівпровідниках, довговічністю та надійністю при малих габаритах.

Оскільки вивчення будь-якого поняття починається з визначення, розглянемо визначення напівпровідників, подані у шкільних підручниках. У підручнику [3] стверджується: "Напівпровідники — це речовини, які за своїм питомим опором займають проміжне місце між провідниками та діелектриками. Опір напівпровідників під час нагрівання зменшується, він також залежить від освітленості, температури, різних типів випромінювання тощо." На мою думку, дане визначення не можна вважати чітким, адже характер залежності питомого опору від температури не є їхньою характерною особливістю, яка вирізняє їх від інших речовин. Для ілюстрації цього можна навести приклад залежності питомого опору від температури для електролітів, який веде себе аналогічно до питомого опору напівпровідників при зміні температури.

Відсутність чіткого визначення зумовлювало на різних етапах вивчення напівпровідників коригування уже існуючих визначень. Відоме класичне визначення напівпровідників, яке ґрунтується на різній здатності речовин проводити електричний струм: "Напівпровідники — широкий клас речовин з електронним механізмом електропровідності, питоме значення якої займає проміжне положення між металами (сг = 104 -106 ОлГ1 -слг1) і гарними діелектриками О = 10"12-10 "ОлГ-слГ1) (інтервали значень вказані при кімнатній температурі)" [9].

Розвиток вчення про напівпровідники виявив недосконалість такого визначення. Відомо, що при значному вмісті домішок, такі відомі напівпровідники, як Германій та Кремній, мають питому провідність 10*Ом~’-см~х. Також відомо, що кристали арсеніду галію при відповідному легуванні стають практично ізоляторами. Звідси випливає, що відмінність напівпровідників від металів та діелектриків за питомою провідністю не є їхньою характерною особливістю.

Слід відмітити, що при введені поняття напівпровідник не варто концентрувати увагу саме на конкретній залежності їх питомого опору від певних параметрів, а потрібно відзначити, що напівпровідники — це речовини, питомий опір яких визначається їх станом та умовами зовнішнього середовища (температурою,наявністю домішок, освітленістю і т.п.).

Ще одним недоліком є те, що властивості напівпровідників в курсі фізики вивчаються тільки на прикладі Б і або Ое. Хоча, як відомо, напівпровідників у природі є значно більше.

Потрібно також зазначити, що напівпровідники розрізняють також за агрегатним станом (тверді, рідкі), структурою (кристалічні, некристалічні), хімічним складом ( органічні, неорганічні, елементарні, зєднання, сплави), властивостями та іншими ознаками [10].

Ще одним недоліком є те, що при вивченні напівпровідникових приладів не вказують їх класифікації та матеріалів, з яких вони виготовленні. Так, при вивченні терморезисторів варто вказати, що за призначенням їх поділяють на такі групи:

Для вимірювання та регулювання температури;

Для термокомпенсадії елементів електричного кола в широкому інтервалі температур;

Для систем теплового контролю;

Для використання як чутливого елемента при вимірюванні потужності НВЧ коливань від долі мікровату до одиниць мілівату;

Для стабілізації напруги в колах постійного та змінного струму;

Для регулювання безконтактних опорів з розділеними ділянками регулювання та управління [9].

Всі вище наведені доповнення стосуються переважно класів із поглибленими вивченням фізики або факультативів. Але навіть у базовому курсі фізики варто, враховуючи принцип науковості процесу навчання, звернути увагу на протиріччя між наведеними у шкільних підручниках визначення напівпровідників та сучасним рівнем знань про них, розповісти про класифікацію напівпровідників та напівпровідникових приладів.

Якщо ж говорити про вивчення теми "Напівпровідники" у базовому курсі фізики, то тут слід розглянути дві групи питань: електропровідність напівпровідників та її залежність від температури, освітленості та домішок; напівпровідникові пристрої та їх технічні застосування.

Залежність електропровідності напівпровідників від температури є яскраво вираженою і є найбільш загальною властивістю для усіх напівпровідників. Вивчення цієї залежності допомагає вияснити походження носіїв заряду в напівпровідниках та показати технічне застосування напівпровідників для вимірювання та регулювання температури.

При вивченні даної властивості напівпровідників доцільно було б використати наступну демонстрацію:

Залежність опору напівпровідників від температури.

Установку збирають згідно із рисунком. З термістора знімають провідниковий нагрівач. Напругу джерела струму підбирають такою, щоб при замиканні кола стрілка гальванометра відхилилася на 2-4 поділки. Звертають увагу на покази гальванометра, коли термістор знаходиться при кімнатній температурі. Опускають термістор у склянку з гарячою водою (50-60°С) і слідкують за показами гальванометра. Роблять висновок про залежність опору напівпровідника від нагрівання. Переносять термістор в склянку із холодною водою, відмічають покази гальванометра, роблять висновок. [11,150-153]

Дану демонстрацію краще проводити перед поясненням матеріалу, що стосується властивостей напівпровідників. Ця демонстрація поставить перед учнями проблему, вирішення якої кожен із учнів зможе запропонувати самостійно в ході пояснення нового матеріалу.

Розглянемо вивчення інших властивостей напівпровідників у шкільному курсі фізики. Згідно із програмою вивчається вплив освітлення на електропровідність напівпровідників, хоча й відомі інші методи зміни електропровідності напівпровідників, зокрема: вплив випромінювання, бомбардування швидкими часточками, дією сильного електричного поля, деформацією і т.д. Вплив на електропровідність напівпровідників освітлення (внутрішній фотоефект) лежить в основі дії різноманітних фотоопорів, що широко використовуються в оптичних вимірюваннях та в фотоелектронній автоматиці.

Для демонстрації даної властивості при поясненні матеріалу доцільно провести наступну демонстрацію:

Залежність опору напівпровідників від освітленості.

Установку збирають згідно із рисунком. Замикають ключ і звертають увагу на покази гальванометра. Стрілка відхилилася на 2-4 поділки. Вмикають електричну лампу, яка знаходиться на відстані 0,5м від фоторезистора. Слідкують за показами гальванометра. Роблять висновки. [11,160-162]

Важливе значення має також вивчення залежності електропровідності напівпровідників від різноманітних домішок, оскільки вони відіграють вирішальну роль у електричних властивостях напівпровідників. Домішки змінюють не лише величину електропровідності, а й знак носіїв заряду. Вивчення домішкової електропровідності дозволяє пояснити яким чином можна створити напівпровідники із наперед заданими властивостями.

Крім перерахованих властивостей напівпровідників, у шкільному курсі фізики передбачено вивчення контактних властивостей напівпровідників, з різними типами провідності, тобто властивостей електронно-діркового переходу. Саме ЦІ властивості сприяли широкому використанню напівпровідникових приладів у техніці.

Випрямляюча властивість електронно-діркового переходу лежить в основі роботи напівпровідникового діода. Він широко використовується у радіотехніці, електроніці, автоматиці та енергетиці. На основі фотоелектричних властивостей напівпровідників працюють фотоелементи, фотоелектронні перетворювачі. У шкільному кірсі фізики вивчаються лише фотоелементи, що широко використовуються при світлових вимірюваннях, у звуковому кіно, телебаченні.

Вивчення термоелектричних властивостей напівпровідників дозволяє по напрямку термос току визначити знак носіїв заряду І таким чином, експериментально дослідити існування електронної та діркової провідності в напівпровідниках.

Основні властивості напівпровідників, механізми власної та домІшкової провідності напівпровідників у курсі шкільної фізики пояснюється на основі класичної електронної теорії із використанням поняття хімічного звязку.

Вивчення власної провідності напівпровідників доцільно розпочати короткого повторення будови твердого тіла та розгляду різноманітних видів звязків між атомами та молекулами в кристалах.

Особливу увагу слід приділити на ковалентні звязки, що характерні для напівпровідників.

Розглядають ідеальну решітку германію чи кремнію за низьких температур, коли всі електрони атомів утворили ковалентні звязки із сусідніми атомами. Тобто електрони не можуть брати участь у проходженні електричного струму — напівпровідник веде себе як діелектрик.

Для вивільнення валентних електронів необхідно затратити певну енергію. Цю енергію електрони можуть отримати, наприклад, в результаті теплового руху чи освітлення. Вводять поняття електронної провідності напівпровідників.

За допомогою цього ж прикладу, беручи до уваги утворення вакантних місць при розриві ковалентних звязків. таким чином вводять поняття діркової провідності напівпровідників.

Далі розглядають той самий напівпровідник, в кристалічну решітку якого внесено домішки (атом пятивалентного або тривалентного елемента). Звертають увагу, що при внесенні домішкових атомів концентрація вільних носіїв заряду зростає. На основі цього вводять поняття про основні та не основні носії заряду та двох видів електропровідності — електронної та діркової. Важливо зазначити, що при малих температурах провідність напівпровідників є в основному домішкової, а при високих — власного.

Згідно із попередніми роздувами учням слід наголосити, що дірки не є часточками, а в електропровідності беруть участь лише валентні електрони, ніяких інших носіїв заряду у напівпровідниках немає. Електропровідності відрізняються одна від одної лише механізмом руху електронів.

При вивченні контактних властивостей напівпровідників відмічають, що шляхом введення домішкових атомів в напівпровідник можна отримати не лише електронні чи діркові напівпровідники, але й в одному і тому ж кристалі отримати ділянки з електронною та дірковою провідністю, а на їх межі — електронно-дірковий перехід.

Вивчення основних властивостей напівпровідників повинно зводитися до розгляду їх практичного застосування. Головну увагу слід зосередити на використанні напівпровідників в електроніці, автоматиці та приладобудові. Найкраще це зробити шляхом демонстрацій відповідних дослідів із напівпровідниковими приладами. Проте це є проблематичним, якщо враховувати матеріальну базу кабінету фізики у сучасній школі.

В процесі вивчення напівпровідникових приладів необхідно виділити в них основне, принципове; вияснити, перш за все, суть фізичних процесів, які мають місце при роботі приладу; вияснити в приладах риси їх подібності та розбіжності.

При вивченні основних властивостей напівпровідникових приладів слід опиратися на демонстраційний та лабораторний експеримент.

3. Задачі при вивченні теми

Оволодіти шкільним курсом фізики означає не тільки зрозуміти фізичні явища та закономірності, а й уміти застосовувати їх на практиці. Будь-яке застосування загальних теоретичних положень фізики для розвязування конкретного, окремого питання є розвязуванням фізичної задачі.

Розв’язування задач є невід’ємною складовою частиною навчального процесу, бо дозволяє формувати і збагачувати фізичні поняття, розвиває фізичне мислення учнів, їх навички застосування знань на практиці. У процесі розв’язування задач формуються працелюбність, допитливість розуму, самостійність у судженнях, виховується інтерес до навчання, загартовується воля і характер, розвивається вміння аналізувати явища, узагальнювати відомості про них тощо. Велика роль задач у здійсненні політехнічного принципу навчання. Розв’язування задач є способом перевірки І систематизації знань, дає можливість раціонально проводити повторення, розширювати і поглиблювати знання, сприяє формуванню світогляду, знайомить з досягненнями науки, техніки т.п. Усе це дозволяє говорити про розв’язування задач як метод навчання. Вважають, що без розв’язування задач курс фізики не може бути засвоєний. Фізичні задачі використовуються для:

створення проблемних ситуацій;

повідомлення нових знань;

формування практичних умінь і навичок;

перевірки глибини і міцності засвоєння знань; повторення і закріплення матеріалу;

розвитку творчих здібностей учнів та ін.

Якщо ж говорити про вивчення теми "Напівпровідники" у шкільному курсі фізики, то математичний апарат, який дозволяє чисельно характеризувати ті процеси, що відбуваються у напівпровіднику при проходженні електричного струму крізь нього є настільки складним, що в школі при вивченні даної теми ми не можемо давати дітям задач на обрахунок.

Переважна більшість шкільних задач по темі "Напівпровідники" є якісними або носять характер вправи на одну дві формули, що вивчалися на попередніх уроках.

Приклади якісних задач:

1.Є два резистори: звичайний радіотехнічний і напівпровідниковий (термістор). їх форма і розміри і значення опорів при температурі 20°С одинакові. Як визначити резистор, виготовлений із напівпровідникової речовини? [3,269]

2.На рисунку 1 показано дві схеми вмикання в електричне коло /7-и-переходу. Що покаже у першому і другому випадках? Поясніть явища, що відбуваються в елементах кола. [3,279]

3.Довести міркування, що сполука іпАб (арсенід індію), в якій кількості речовини (в молях) Індію та мишяку однакові, матиме провідність типу власної провідності елементів четвертої групи (ве, 8і). Якого типу буде провідність, якщо збільшити концентрацію Індію? Мишяку? [4,105]

4.Щоб дістати домішкова провідність необхідного типу, в напівпровідниковій техніці часто застосовують Фосфор, Галій, мишяк, Індій та сурму. Який з цих елементів можна внести в Германій як домішку, щоб мати електронну провідність? [4,105]

На рисунку 2 зображено графіки залежності сили струму. Що проходить крізь фоторезистор, від прикладеної напруги. Який графік стосується освітленого фоторезистора, а який — розміщеного в темряві? Чи можна застосувати законумов? У скільки разів опір освітленого фоторезистора менший ніж опір затемненого?

Розрахункові задачі:

1.Визначити опір напівпровідникового діода у прямому та зворотному напрямках струму, якщо при напрузі на діоді 0,5В сила струму 5мА, а при напрузі -10В сила струму ОДмА. [5,122]

2.У підсилювачі, складеному на транзисторі за схемою із спільною базою, сила струму у колі емітера дорівнює 12мА, у колі бази бООмкА. Знайти силу струму в колі колектора. [5,122]

3.Концентрація електронів провідності в германію при кімнатній температурі п = 3 -10І9лГ3. Яку частину становить кількість електронів провідності від загальної кількості атомів? Густина германію р = 5400кг/.м3, молярна маса германію М = 0,073 кг/м3. [4,105]

4.До кінців кола, що складається з послідовно ввімкнених термістора та резистора опором ІкОм, подали напругу 20В. при кімнатній температурі сила струму в колі була 5мА. коли термістор занурили в гарячу воду, сила струму стала ЮмА. У скільки разів змінився опір термістора. [4,105]

5.Фоторезистор, Який у темряві має опір 25кОм, ввімкнено послідовно з резистором, що має опір 5кОм. коли фоторезистор освітили, сила струму в колі (при тій самій напрузі) збільшилася в чотири рази. Визначити опір фоторезистора. [4,105]

4. Інтерактивні методи при вивченні теми

Інтерактивне навчання ґрунтується на взаємодії учня із навчальним середовищем, яке є областю набування досвіду. Порівняно із традиційними методами навчання в інтерактивному навчанні педагог і учні міняються місцями: активність учителя поступається активності учнів. В інтерактивному навчанні учитель є своєрідним фільтром, який пропускає крізь себе інформацію і виконує функцію помічника та одного із джерел інформації. Для інтерактивних методів навчання характерно те, що учні активно здобувають та застосовують знання [12,4].

Технічні засоби навчання можна розглядати як одну із частин інтерактивного методу. До технічних засобів навчання належать як технічні пристрої(проекційна апаратура, магнітофони) так і засоби навчання(діа- та кінофільми, діапозитиви, кодограми, відеозаписи). Останні є носіями навчальної інформації. Основне завдання технічних засобів — підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

1.Вони підвищують наочність навчання, ілюструючи пояснення вчителя.

2.Повідомляють учням нові знання. У багатьох випадках дають повнішу і точнішу інформацію про явища та обєкти, ніж інші засоби.

3.Створюють можливість ознайомлення учнів із складними науковими дослідами, установками.

4.Найповніше задовольняють інтереси учнів у галузі науки та розвивають їх природну допитливість.

5.Застосування технічних засобів програмованого навчання звільняє вчителя від великого об’єму технічної роботи, дозволяючи більше уваги приділити творчій стороні його діяльності.

В основі використання образотворчої наочності та ТЗН на уроках фізики лежать цілком певні психічні процеси. Учитель використовує такі збудники, які сильно впливають на органи відчуттів учня, ґрунтовно перебудовуючи всі його психічні функції. Зорові і слухові аналізатори, які беруть участь у процесі сприйняття, забезпечують отримання міцніших і повніших знань про питання, що вивчаються.

Використання діючих моделей (насоса, електродвигуна, підіймального крана, гідравлічного преса тощо) дозволяє продемонструвати роботу того чи іншого механізму. У діючих моделях використовується, як правило, фізичне явище, чке "працює" і в натуральному об‘єкті.

При використанні макетів (атомної електростанції, космічного корабля, розрізу двигуна внутрішнього згоряння, парової машини та ін.) з’ясовується принцип дії відповідного механізму та взаємодія його окремих частин.

Колекції (види палива, синтетичні матеріали, лампи розжарювання, провідники та ізолятори тощо) покликані розширити світогляд учнів, ознайомити їх з різними видами.

Якщо ж говорити про застосування інтерактивних технологій до даної теми, то можна запропонувати програмний засіб "Віртуальна фізична лабораторія 10-11 клас". Завданням цього методичного електронного посібника є організація виконання віртуальних лабораторних робіт з фізики у 10-11 класах. В навчально-виховному процесі фізики даний електронний посібник виступає як керівництво до дії учнів та як засіб планування їх навчальної діяльності та контролю навчальних досягнень.

Учитель, використовуючи ППЗ "Віртуальна фізична лабораторія 10-11 кл." отримує можливість:

-Забезпечити індивідуальне та групове виконання фронтальних лабораторних робіт. Формувати експериментальні уміння та навички учнів за допомогою тренажерів при підготовці до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання.

Використання фонду бібліотек ППЗ в сукупності з вмонтованою в нього оболонкою "Конструктор уроку" надає можливість учителю фізики самому визначити структуру видів наочності та послідовність її предявлення в залежності від поставлених цілей та вибору методів їх реалізації.

-Пропонувати учням експериментальні завдання різних рівнів складності, забезпечуючи диференціацію у виконанні експериментальних завдань.

-Урізноманітнити та збагатити методичний апарат виконання фронтальних лабораторних робіт.

-Використовувати як в цілому, так і окремі фрагменти віртуальних лабораторних робіт.

-В процесі підготовки до виконання лабораторної роботи знайомити учнів із приладами, які будуть використовуватись в процесі її виконання, використовуючи для цього інформацію, що міститься в модулях "Галерея приладів".

-Перевіряти шляхом тестування степінь сформованості відповідних практичних умінь і навичок.

Учень, який працює з ППЗ:

-Отримує можливість виконувати віртуальні лабораторні роботи з фізики самостійно в оптимальному для нього темпі. В режимі самонавчання ППЗ "Віртуальна фізична лабораторія 10-11 кл." надає можливість користувачеві отримати повну інформацію про предмет дослідження, способи реалізації дослідження, прилади та обладнання, необхідні для проведення дослідження.

-Спостерігає за процесом виконання реального лабораторного дослідження шляхом використання відеофрагмента лабораторної роботи. При цьому, використовуючи відео паузи, самостійно керує темпом подачі відеоінформації. Використовує відео паузи для зняття показів з шкал приладів, що використовуються в лабораторній роботі.

-Може спостерігати динаміку різних фізичних процесів, обирати складність завдань в міру його пізнавальних можливостей.

За новою програмою тема "Напівпровідники" вивчається в 11 класі, оскільки ППЗ створене у відповідності із старою програмою, то лабораторні роботи та досліди з цієї теми можна знайти у 10 класі. У програмному засобі запропоновано три лабораторних роботи із лабораторного практикуму, проте відеозаписи дослідів можна використати і при поясненні нового матеріалу. Але не слід зловживати електронними версіями дослідів із фізики, ОСКІЛЬКИ при цьому втрачається, частково, інтерес до фізичних експериментів, тому що учні не завжди можуть обєктивно оцінити побачене та зробити правильні висновки у випадку, коли робота не була проведена ними або вчителем.

Лабораторні роботи, що пропонуються у програмному засобі:

5. Методичні рекомендації щодо введення основних понять розділу

Одним з найважливіших завдань учителя фізики в навчальній роботі з фізики є формування фізичних понять — невід’ємної складової процесу формування і розвитку абстрактного і логічного мислення учнів. Рівень оволодіння учнями фізичними поняттями є свідченням їх успіхів у оволодінні знаннями і запорука їх подальшого руху в освоєнні навчального матеріалу.

Процес формування фізичних понять підпорядковується загальним закономірностям формування будь-яких інших понять. Проте на цей процес накладаються особливості фізики як науки. такими особливостями є широка опора на чуттєвий аспект пізнання природи через спостереження і експеримент; використання таких категорій як фізична величина для кількісного вираження ознак, об‘єднаних одним поняттям; органічне поєднання емпіричного і теоретичного методів пізнання.

При формування фізичних понять вчитель повинен з’ясувати і врахувати рівень початкових знань і понять учнів і відповідно цьому обрати стратегію роботи з учнями.

При вивченні теми "Напівпровідники" перед вчителем постає завдання сформувати наступні фізичні поняття: напівпровідники, дірка, власна провідність, домішкова провідність, прямий струм, зворотній струм, електронно-дірковий перехід (р-и-перехід).

Розглянемо яким чином можна ввести ці поняття.

Напівпровідники. У другій половині XX ст. увагу фізиків привернули кристали, властивості яких помітно відрізнялися від інших кристалічних речовин: вони проводили електричний струм, але гірше, ніж метали; їхній питомий опір (на відміну від металів) з підвищенням температури зменшувався. назвали їх напівпровідниками. Подальше вивчення властивостей цих незвичайних речовин привело до виявлення в них низки чудових властивостей, які тепер використовують у різних галузях науки і техніки, побуті.

Одним з найважливіших завдань учителя фізики в навчальній роботі з фізики є формування фізичних понять — невід’ємної складової процесу формування і розвитку абстрактного і логічного мислення учшв. Рівень оволодіння учнями фізичними поняттями є свідченням їх успіхів у оволодінні знаннями і запорука їх подальшого руху в освоєнні навчального матеріалу.

Процес формування фізичних понять підпорядковується загальним закономірностям формування будь-яких інших понять. Проте на цей процес накладаються особливості фізики як науки. такими особливостями є широка опора на чуттєвий аспект пізнання природи через спостереження і експеримент; використання таких категорій як фізична величина для кількісного вираження ознак, об‘єднаних одним поняттям; органічне поєднання емпіричного і теоретичного методів пізнання.

При формування фізичних понять вчитель повинен з’ясувати і врахувати рівень початкових знань і понять учнів і відповідно цьому обрати стратегію роботи з учнями.

При вивченні теми "Напівпровідники" перед вчителем постає завдання сформувати наступні фізичні поняття: напівпровідники, дірка, власна провідність, домішкова провідність, прямий струм, зворотній струм, електронно-дірковий перехід (^-"-перехід).

Розглянемо яким чином можна ввести ці поняття.

Напівпровідники. У другій половині XX ст. увагу фізиків привернули кристали, властивості яких помітно відрізнялися від інших кристалічних речовин: вони проводили електричний струм, але гірше, ніж метали; їхній питомий опір (на відміну від металів) з підвищенням температури зменшувався. назвали їх напівпровідниками. Подальше вивчення властивостей цих незвичайних речовин привело до виявлення в них низки чудових властивостей, які тепер використовують у різних галузях науки і техніки, побуті.

Напівпровідники — це речовини. Які за значенням свого питомого електричного опору займають проміжне положення між металами (р = 1(Г7 -10~&Ом-м) та діелектриками (р > ~&0м-м), при цьому їхній питомий опір швидко спадає при підвищенні температури. [6,576]

Дірка. Розглянемо кристал кремнію. Під час його нагрівання кінетична енергія валентних електронів зростає, і окремі звязки розриваються. Звільненні від звязків електрони стають вільними та починають хаотично рухатися всередині кристалу. Там, звідки електрон вирвався,зявляється дірка яка має позитивний заряд.

Дірка — вакантне місце в кристалічній решітці напівпровідника, утворене внаслідок розриву парно-електронного хімічного звязку даного атома.

Іншими словами: дірка — місце з недостачею одного електрона. [6,578] Власна провідність. Кількості вільних електронів та дірок у напівпровіднику рівні. За відсутності електричного поля дірки як і вільні електрони, хаотично рухаються в кристалі.

Якщо до такого кристалу прикласти напругу, то вільні електрони будуть рухатися в певному напрямку ("-провідність), тобто створюватимуть електричний струм. У цей же час на хаотичний рух дірок буде накладатися їх рух вздовж ліній напруженості поля (р-провідність).

Отже, у чистому (без домішок) напівпровіднику провідність створюється як вільними електронами, так і електронами, що утворюють звязки між атомами у кристалі. Така провідність дістала назву власної провідності напівпровідників. [3,272]

Домішкова провідність. У напівпровіднику, крім власної провідності, може виникати додаткова, так звана домішкова провідність. Якщо до чистого напівпровідника внести незначну кількість атомів іншого хімічного елемента, одержимо домішко вий напівпровідник, електропровідність якого значно

перевищуватиме електропровідність власного напівпровідника.

Домішкова провідність напівпровідників — це провідність зумовлена внесенням у напівпровідник атомів домішок з валентністю більшою або меншою, ніж в атомів чистого напівпровідника.

Наприклад, якщо в кристалічній решітці Германію, який має чотири валентних електрони, один із атомів замінити атомом пятивалентного елемента, наприклад миш яку (Аб) (рис.З), то його чотири валентних електрони будуть брати участь у ковалентних звязках із сусідніми атомами Германію, а пятий електрон буде "зайвим". Він буде значно слабше звязаний із своїм атомом і легко може його залишити і стати вільним електроном провідності.

Атоми, що віддають "зайві" електрони в кристали напівпровідників називають донорами. Напівпровідники такого типу називають електронними або напівпровідниками п-типу.

Провідність п-типу,або електронна провідність, — електропровідність донорних напівпровідників, яка зумовлена рухом електронів.

Якщо в кристалічній решітці Германію один із атомів замінити атомом трьохвалентного елемента, наприклад Індію (Іп) (рис. 4), то для повного комплекту ковалентних звязків, необхідних для решітки Германію, не буде вистачати одного електрона. Утворюється вакансія, яка може бути заповнена за рахунок захоплення електрона сусіднього атома Германію. Тоді на місці захопленого електрона в атомі Германію утворюється дірка. В свою черіу ця дірка може бути заповнена електроном із наступного сусіднього атома Германію. В електричному полі дірка почне рухатися в напрямку вектора напруженості, аналогічно до переміщення позитивно зарядженої часточки.

Атоми, що утворюють у ковалентних звязках вакансії, називають акцепторами. Напівпровідники такого типу називають дірковими або напівпровідниками р-типу.

Провідність р-типу, або діркова провідність — домішкова провідність напівпровідників, зумовлена рухом дірок. [6,579-580]

Електронно-дірковий перехід (р-п-перехід).

При контакті двох напівпровідників з різними типами провідності буде відбуватися взаємна дифузія зарядів через контакт напівпровідників. Електрони із напівпровідника будуть дифундувати в дірковий напівпровідник. В результаті із обєму напівпровідника, що граничить із контактом, перемістяться електрони, у цьому обємі буде недостатня кількість електронів, і поблизу границі в ньому утвориться надлишковий позитивний заряд. Дифузія дірок із р-напівпровідника по аналогічних причинах призведе до виникнення поблизу границі р-напівпровідника надлишкового негативного заряду. В результаті на границі електронно-діркового переходу утворюється запірний електричний шар товщиною. Запірний шар має підвищений опір у порівнянні із рештою обєму напівпровідника.

Область монокристала напівпровідника, в якій провідність змінюється із електронної на діркову або навпаки, називають електронно-дірковим або р-п- переходом.

Прямий струм.

Зовнішнє електричне поле впливає на опір запірного електричного поля. Якщо "-напівпровідник підключений до негативного полюсу джерела, а плюс джерела підключений до р-напівпровідника, то під дією електричного поля електрони напівпровідника та дірки р-напівпровідника будуть рухатися на зустріч один одному до границі поділу напівпровідників. Електрони, переходячи границю, "заповнюють" дірки. При такому прямому (пропускному) напрямку зовнішнього електричного поля товщина запірного шару та його опір неперервно зменшуються (рис.6). у цьому напрямку електричний струм проходить через границю двох напівпровідників і такий струм називають прямим струмом.

Зворотній струм.

Якщо напівпровідник підключений до негативного полюсу джерела, а плюс джерела підключений до напівпровідника, то під дією електричного поля електрони напівпровідника та дірки р-напівпровідника будуть рухатися у протилежні сторони від границі поділу напівпровідників (рис.7). Це призводить до потовщення запірного шару та збільшення його опору. Напрям зовнішнього електричного поля, що розширює запірний шар, називають запірним (зворотнім). При такому напрямку зовнішнього поля електричний струм через контакт двох напівпровідників практично не проходить і такий струм називають зворотнім струмом.

6. Плани-конспекти уроків

Тема №1 Електропровідність напівпровідників. Власна та домішкова провідності напівпровідників.

Мета: зясувати за якими найбільш характерними ознаками виділяють напівпровідники, розкрити природу провідності напівпровідників; розвивати логічне мислення в учнів.

Обладнання: набір напівпровідникових приладів, джерело постійного струму на 4-8В, періодична система елементів Менделєєва.

План уроку

ЕтапиТривалістьМетоди, що застосовуютьсяАктуалізація знань5хвКоментарі вчителяПояснення нового матеріалу25хвКоментарі вчителя, відповіді учнів на запитання. Проведення демонстраційЗакріплення нового матеріалуІОхвРозвязування задач.Завдання до дому5хвКоментарі вчителя

Хід уроку

IАктуалізація.

IIПояснення нового матеріалу

Напівпровідники — це речовини. Які за значенням свого питомого електричного опору займають проміжне положення між металами (уо = 10-7 -Ом-м) та діелектриками (р>]0&0м-м), при цьому їхній питомий опір швидко спадає при підвищенні температури і залежить від освітленості.

Демонстрування дослідів.

Дослід №1. Демонстрування залежності опору напівпровідників від температури (за відсутності приладів використовуємо програмний засіб "Віртуальна фізична лабораторія 10-11 клас").

Дослід №2. Демонстрування залежності опору напівпровідників від освітленості.

Бесіда із учнями.

1.Давайте пригадаємо будову твердого тіла.

2.Яким чином атоми та молекули звязані між собою у твердих тілах?

3.Які види хімічних звязків ви знаєте?

Типовими, широко використовуваними напівпровідниками є Германій (Ое), Кремній (Бі) та Телур (Те). Ці хімічні елементи відносяться до четвертої та шостої груп періодичної системи, і на зовнішній електронній оболонці атомів цих елементів міститься чотири валентних електрона.

В чистому кристалі Германію та в інших кристалах напівпровідникових елементів при низьких температурах вільних електронів немає, а такі кристали за даних умов є хорошими діелектриками.

Кристали Германію та інших напівпровідників мають атомну кристалічну решітку. Плоска схема структури кристалу германію зображена на рис.1. Чотири валентних електрона кожного атома Германію звязані з такими ж електронами сусідніх

Електропровідність чистого напівпровідника є можливою в тих випадках, коли ковалентні звязки в кристалах розриваються. Наприклад. Нагрівання до порівняно невисоких температур призводить до розриву ковалентних звязків, появі вільних електронів та виникнення власної електронної провідності (провідності типу) чистого напівпровідника.

Питомий опір напівпровідників змінюється в дуже великих межах, проте він менший ніж у діелектриків і більший ніж у провідників (рис.2). Крім нагрівання розрив ковалентних звязків та виникнення власної провідності напівпровідників може бути викликані освітленням (іфотопровідність напівпровідників), а також дією сильних електричних полів.

коли кристалічно чистий напівпровідник отримує енергію, яка необхідна для розриву ковалентних звязків, і електрон виходить із свого місця, електронейтральність кристала у цьому місці порушується. У тому місці, звідки пішов електрон, виникає у надлишку позитивний заряд — утворюється позитивна дірка. На звільнене від електрона місце — дірку — може переміститися сусідній електрон, а це еквівалентно до того, що перемістилася позитивна дірка: вона зявилася в новому місці, звідки перемістився електрон.

У зовнішньому електричному полі електрони переміщуються в напрямку, протилежному до напрямку напруженості електричного поля. Позитивні дірки переміщуються в напрямку напруженості електричного поля, тобто в тому напрямку, в якому рухався б позитивний заряд під дією електричного поля.

Процес переміщення електронів та дірок у зовнішньому електричному полі відбувається по всьому кристалі напівпровідника. Електропровідність чистого напівпровідника, що зумовлена впорядкованим переміщенням дірок, називають власного дірковою провідністю (провідністю р-типу).

Загальна питома провідність напівпровідників складається із провідностей п- тар-типів.

Власна і домішкова провідності напівпровідників. На електричні властивості напівпровідників значний вплив можуть створювати домішки.

Домішкова провідність напівпровідників — електропровідність напівпровідників, зумовлена внесенням в їх кристалічні решітки домішок.

Наприклад, якщо в кристалічній решітці Германію, який має чотири валентних електрони, один Із атомів замінити атомом пятивалентного елемента, наприклад миш’яку (Аб) (рис.З), то його чотири валентних електрони будуть брати участь у ковалентних звязках із сусідніми атомами Германію, а пятий електрон буде "зайвим". Він буде значно слабше звязаний із своїм атомом і легко може його залишити і стати вільним електроном провідності.

Атоми, що віддають "зайві" електрони в кристали напівпровідників називають донорами. Напівпровідники такого типу називають електронними або напівпровідниками п-типу.

Якщо в кристалічній решітці Германію один із атомів замінити атомом трьохвалентного елемента, наприклад Індію (Іп) (рис. 4), то для повного комплекту ковалентних звязків, необхідних для решітки Германію, не буде вистачати одного електрона. Утворюється вакансія, яка може бути заповнена за рахунок захоплення електрона сусіднього атома

Германію. Тоді на місці захопленого електрона в атомі Германію утворюється дірка. В свою чергу ця дірка може бути заповнена електроном із наступного сусіднього атома Германію. В електричному полі дірка почне рухатися в напрямку вектора напруженості, аналогічно до переміщення позитивно зарядженої часточки.

Атоми, що утворюють у ковалентних звязках вакансії, називають акцепторами. Напівпровідники такого типу називають дірковими або напівпровідниками р-типу.

IIIЗакріплення вивченого матеріалу.

задача. Концентрація електронів провідності в германію при кімнатній температурі п = 3-1019лГ3. Яку частину становить кількість електронів провідності від загальної кількості атомів? Густина германію р — 5400кг/м3, молярна маса германію М — 0,073 кг/м3.

IVЗавдання додому.

задача. Є два резистори: звичайний радіотехнічний і напівпровідниковий (термістор). їх форма і розміри і значення опорів при температурі 20°С одинакові. Як визначити резистор, виготовлений із напівпровідникової речовини?

Тема №3 Застосування напівпровідникових приладів.

Лабораторна робота: Дослідження електричного кола з напівпровідниковим діодом.

Мета: зясувати яким чином використовуються напівпровідникові прилади в техніці; розвивати логічне та політехнічне мислення в учнів. Обладнання: напівпровідниковий діод, джерело постійного струму напругою до 4,5 В; лампочка розжарення напругою 2,5-3,5 В; вимикач, зєднувальні проводи.

План уроку

ЕтапиТривалістьМетоди, що застосовуютьсяЛабораторна робота20хвПояснення вчителя ходу роботи. Виконання учнями дослідів.Пояснення нового матеріалу20хвКоментарі вчителя.Завдання до дому5хвКоментарі вчителя

Хід уроку

І Лабораторна робота.

Дослідження електричного кола з напівпровідниковим діодом.

Мета: дослідити, як проводить електричний струм напівпровідниковий діод.

Обладнання: напівпровідниковий діод, джерело постійного струму напругою до 4,5 В; лампочка розжарення напругою 2,5-3,5 В на підставці; вимикач, зєднувальні проводи.

Вказівки до роботи.

1.Розгляньте напівпровідниковий ДІОД

2.Ознайомтеся з написами та умовними позначеннями на його корпусі, звернувши особливу увагу на напрям стрілки.

3.Складіть електричне коло за схемою, зображеною на рисунку 3. Зверніть увагу на світіння лампочки під час замикання кола. Не розмикаючи коло, закоротіть діод провідником, як показано на схемі пунктиром. Що ви спостерігаєте?

4.Вимкніть вимикач і перемкніть діод, повернувши його на 180°. Замкніть коло. Що ви спостерігаєте?

Замкніть діод провідником. Що змінилося порівняно із попереднім випадком?

Зробіть висновок про те, як напівпровідниковий діод проводить постійний струм, як повязані між собою полярність вмикання джерела струму, напрям стрілочки на діоді та світіння лампочки.

IIПояснення нового матеріалу.

На попередніх уроках ми говорили про те, що напівпровідники широко використовуються в техніці. На сьогоднішньому уроці ми розглянемо які з відомих нам напівпровідникових приладів у якій галузі техніки використовують.

Напівпровідниковий діод — це є напівпровідник, одна частина якого містить донорні домішки (і тому є напівпровідником типу), а друга — акцепторні домішки (і тому є напівпровідником р-типу). Від двохелектродної лампи його відрізняє те, що у ньому вільні носії заряду утворюються при додаванні домішки, донорної чи акцепторної, і потреба у джерелі напруги для

розжарювання катоду відпадає. У складних схемах зекономлена внаслідок цього енергія буває досить значною. До того ж, вони компактніші за лампові. Зазначені переваги напівпровідникових приладів дозволяють використовувати їх на штучних супутниках Землі, космічних кораблях та ЕОМ. Найчастіше напівпровідникові діоди виробляють з Германію, Селену.

Принцип роботи напівпровідникового діоду: в поверхню напівпровідника п-типу вплавляють акцепторну домішку(наприклад, Індій). Створюється р-п-перехід там, де атоми Індію змішалися з атомами Германію. Там, де цільний Германій, у напівпровіднику катод, а там, де цільний Індій — анод.

На аноді багато дірок, бо там переважає діркова провідність, а на катоді — електронів, бо там переважає електронна провідність. При пІдєднаннІ катода до мінуса, а анода — до плюса джерела напруги електрони будуть переходити від мінуса до плюса, а дірки — навпаки. І струм при такому підєднанні буде відносно великим, бо заряд будуть передавати основні носії заряду, ті, яких більше на електроді(частині напівпровідника). При інакшому підєднанні (напрямі струму) заряд будуть переносити неосновні носії, яких менше, тому струм буде порівняно малий. Такий діод також випрямляє струм.

Щоб запобігти шкідливим впливам повітря, світла і т.д., напівпровідниковий діод вміщують у герметичний корпус.

Термістори є в значній мірі нелінійними приладами і найчастіше мають параметри з великим розмахом. Саме тому багато хто, навіть досвідчених інженерів і розроблювачів схем мають певні незручності при роботі з цими приладами. Однак, познайомившись ближче з цими пристроями, можна бачити, що термістори насправді є цілком простими. Власне кажучи термістори являють собою напівпровідникову кераміку.

Термістори знаходять застосування в багатьох областях. практично жодна складна друкована плата не обходиться без термісторів. Вони використовуються в температурних датчиках, термометрах, практично в будь-якій, зв’язаній з температурними режимами, електроніці.

Фоторезистор — елемент електричного кола, який змінює свій опір при освітленні. Принцип дії фоторезистора заснований на явищі фотопровідності — зменшенні опору напівпровідника при збудженні носіїв заряду світлом. Найпопулярнішим напівпровідником, на основі якого виготовляються фоторезистори є СсШ. Фоторезистори застосовуються у фотоелементах, які автоматично включають вуличне освітлення в сутінках, у турнікетах метро тощо.

Світлодіод — напівпровідниковий пристрій, що випромінює світло при пропусканні через нього електричного струму (ефект, відомий як електролюмінесценція). Випромінюване світло традиційних світлодіодів лежить у вузькій ділянці спектру, а його колір залежать від хімічного складу використаного у світлодіоді напівпровідника. Сучасні світлодіоди можуть випромінювати на довжині хвилі від інфрачервоної до близького ультрафіолету, та навіть існують методи поширення смуги випромінювання І створення білих світлодіодів. На відміну від ламп розжарювання, які випромінюють світловий потік широкого спектру рівномірно на всіх напрямках класичні світлодіоди випромінюють світло певної довжини хвилі і в певному напрямі. Світлодіод був розвинений до лазерних діодів, які працюють на тому ж принципі, але дозволяють направлене випромінювання когерентного світла.

Застосування: Ефективність світлодіодів найкраще проявляється там, де потрібно генерувати кольорові світлові потоки (сигнали). Світло від лампи розжарювання доводиться пропускати через спеціальні оптичні фільтри, що виділяють певну частину спектру (червону, синію, зелену). Усі 100% випромінювання світлодіода є забарвленим світлом, лампа ж розжарювання втрачає близько 90% енергії світлового потоку при проходженні крізь світлофільтр. Більш того, від 80-90% споживаної потужності лампи розжарювання витрачається на нагрів лампи для досягнення потрібної колірної температури (шкала Кельвіна) для якої вони спроектовані.

Світлодіодні лампи споживають приблизно від 3% до 60% потужності необхідної для звичайних ламп розжарювання аналогічної яскравості. Удароміцна конструкція твердотілих випромінювачів (світлодіодів) дозволяє використовувати світлодіодні лампи при підвищених вібраціях, частих вмиканнях і вимиканнях (стрибках струму) без помітного впливу на термін роботи світлодіодної лампи — більше 100000 годин (більше 11 років).

Використовуючи світлодіоди можна одержати світло з високою насиченістю кольору. Світлодіоди застосовуються у Індикаційній техніці, при побудові світлодіодних джерел світла — інформаційних табло, світлофорів, ліхтариків, гірлянд тощо.

IIЗавдання до дому.

Висновки

Варто відмітити, що на вивчення даної теми, згідно нової програми, відводиться досить мала кількість годин. Враховуючи цей факт цих три уроки, що відводиться на вивчення напівпровідників повинні проходити у досить швидкому та насиченому темпі, оскільки багато інформації вчитель повинен донести до учнів за дуже короткий проміжок часу.

Також вчителі при підготовці до уроків по темі "Напівпровідники" зіткнуться із ще однією проблемою: недостатня кількість розрахункових задач. Розвязування задач є одним із важливих процесів в ході вивчення фізики, оскільки вивчення фізики полягає у тому, що учень знає закони може їх використати (застосувати) у конкретній ситуації (задачі).

При підготовці вчителем матеріалів до уроків, як уже було сказано, можуть виникати значні труднощі, проте при вивченні саме цієї конкретної теми є можливість багато чого показати, провести значну кількість експериментів та дослідів, самостійно дослідити усі властивості напівпровідникових матеріалів, подивитися різноманітні напівпровідникові прилади та їх застосування. Це можливо тому, що напівпровідники дуже часто використовуються у різноманітній техніці.

Вивчення даної теми у шкільному курсі фізики є дуже цікавим як для вчителя так і для учнів, оскільки розвиток новітніх технологій знаходить все нові застосування напівпровідникових приладів у техніці.

список використаної літератури

I.Иваница С.В. Физика. Новейший универсальный справочник школьника и студента. — Донецк: ООО "ПКФ "БАО", 2009. — 560с.

2.Фізика. Астрономія. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів 7-12 класи.

3.Коршак Є. В. та інші. Фізика 10 клас: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів/ С. В. Коршак, О. І. Ляшенко, Савченко. — K.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. — 296с.

4.Римкевич А. П. Збірник задач з фізики для 8-10 класів середньої школи. — 9-те вид. — K.: Рад. шк., 1989. — 176с.

5.Римкевич А, П. Збірник задач з фізики для 9-11 класів середньої школи. — 12-те вид. — X.: ББН, 2006. — 208с.

6.Новий довідник: Математика. Фізика. — K.: TOB "Казка", 2004. —

864с.

7.Тимочків М.І. Уроки фізики. 10 клас: книга для вчителя. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2010. — 256с.

8.Преподавание физики и астрономии в средней школе по новым программам. Пособие для учителей./ Под. ред. Л.И. Резникова. — М.: Просвещение, 1970. -236с.

9.Лавриненко В.Ю. Справочник по полупроводниковым приборам. — К.: Техника, 1980. — 464с.

10.Электроника. Энциклопедический словарь./ Под. ред. В.Г. Колесникова и др. — М.: советская энциклопедия, 2009. — 688с.

11.Демонстрационный эксперимент по физике в старших классах средней школы. Ч II. Электричество, оптика и физика атома. Пособие для учителей./ Под. ред. A.A. Покровского. — М.: Просвещение, 1968. — 432с.

12. Інтерактивні методи на уроках фізики/ упоряд.: Л. Хольвінська, Філоненко. — K.: Шк. Світ, 2008. — 128с.

Учебная работа. Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідність напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів