Учебная работа № /6995. «Контрольная Эссе по диалогу Платона, Менон

Выдержка из похожей работы

    Отже, в діалозі зображена зустріч Сократа із знаменитим софістом Гіппієм, який славився своїми різноманітними знаннями в різних галузях, і подається характеристика останнього як людини надто самовпевненої, пихатої та балакучої, але яка перемагає неосвічених людей всезнайством та своїми блискучими промовами,Гіппій створив цілу промову про прекрасні заняття, що і дало Сократу привід поставити питання про те, що є саме прекрасне, а не просто про окремі прекрасні предмети,Реальна постановка питання така: якщо справедливі вчинки передбачають справедливість взагалі, а мудрі – мудрість взагалі і, отже, справедливість є чимось і мудрість є чимось, то ж  і всі прекрасні предмети передбачають прекрасне взагалі, тобто прекрасне також є чимось,Саме про це прекрасне взагалі ставить своє питання Сократ,Але Сократ виступає не від себе, він говорить від імені «однієї людини», «не витонченої, грубуватої, дуже докучливої» і також задає Гіппію питання від нібито себе, наївного простака, який лестить співрозмовнику і просить його навчити як йому, неосвіченому Сократу, відповідати на питання тієї «однієї людини»,Таке приховання під маскою невідомого і ейрона одночасно дозволяло Сократу більш гостро ставити питання і більш в`їдливо висміювати Гіппія,Сократ і Гіппій приходять до висновку, що власне прекрасне, яке, приєднуючись до будь-якого предмету або живої істоти, робить його прекрасним, є не якийсь окремий предмет (наприклад, прекрасна дівчина, прекрасна кобилиця або прекрасний глечик), але особливого роду спільна ідея: якщо прилучитись до неї, все стає прекрасним,Цю ідею не слід, одначе, розуміти фізично (до чого схильний Гіппій),Далі Гіппій намагається встановити ідею прекрасного, виходячи з того, що, за його думкою, в справжньому сенсі всюди і завжди прекрасно і до чого він відносить здоров`я, багатство, шану, розкішні похорони тощо,Сократу нічого не варто спростувати і таке визначення прекрасного,Далі співрозмовники переходять в пошуках визначення прекрасного вже на інші позиції, користуючись тепер вже не повсякденним життєвим досвідом, а абстрактними категоріями, Послідовно вони спростували також і гіпотези про те, що прекрасне є дещо підходяще, якщо розуміти його не фізично, а категоріально (це не є правильним, бо підходяще тільки змушує предмети здаватися прекрасними, але зовсім не забезпечує того, щоб ці предмети об`єктивно були такими), що воно є дещо корисне та придатне (але все придатне придатне не для всього, а для чого-небудь конкретного, в той час коли прекрасне – безвідносне), і врешті-решт, що прекрасне – це зорове та слухове задоволення (бо існують прекрасні речі, яких не можна звести до цих задоволень),Гіппій, впевнившись в тому, що подібного роду суперечки йому мало що дають, оголошує їх балаканиною і марнослів`ям,Але і Сократ не дає прямого визначення прекрасного,Хоча можна помітити, що в формальному відношенні це прекрасне тут точно визначено»